Затихло все...
Лео Лея
Затихло все... Ба, ні... Усе кричить: Октава, дві, всі вісім ріжуть вуха. І кожен звук, немов стріла, стирчить В моєму серці й спричиняє муку. Затихло все... Лиш свище ятаган, Окреслюючи смертне видноколо. Безкрайній степ, запряжений в аркан, Від ран спливає не за протоколом. Затихло все... Навмисне небеса Заплакано ховаються в хмарини. А вітер, мов скажений, десь гаса, Відзначивши життєві роковини. Затихло все... Лиш думка б'є набат, Розмахуючи давнім коромислом. Все заніміло. Не життя - субстрат - Поміж землею й небом вмить зависло.
2021-10-21 04:58:21
15
19
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (19)
Лео Лея
@Nadine Tikhonovitch Дякую) дуже приємно 🥰
Відповісти
2022-10-06 16:13:33
1
Лео Лея
@Юлія Богута Дякую) для мене отримати такий коментар від одного з моїх улюблених авторів - найкраща нагорода ☺️💖
Відповісти
2022-10-06 16:16:37
Подобається
Лео Лея
Дякую за таку високу оцінку моєї творчості🥰
Відповісти
2022-10-07 03:12:04
Подобається
Інші вірші поета
Ти - особлива (подрузі) 03.15 Душу закрий на замок... Вже давно...
Інші поети
Brisée 彡
@Reinrim
water IredGkPT7.8
@red_waterGKpT_78
Едрін
@sad_fox
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1665
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1801