НЕЗНАЙОМКА
Ти несеш більше, аніж просто сумку з продуктами. Руки, ще змалечку звиклі до праці. Набряклі стопи,  звиклі долати кілометри. Очі, слізьми загартовані, більше не вміють сміятися. Довірся сьогодні мені, пташко, приземлися на мої плечі, спочинь. Нехай ... твої крила почнуть  обростати І ти ще взлетиш.
2021-11-19 23:12:59
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лідія Юртаєва
Я написала цей вірш, у відповідь на одну з чорно-білих світлин одного фотографа, де зображена дівчинка, приблизно 10 років, східної національності, із сумками важкими у руках, проте з усмішкою на обличчі. Мені стало сумно, і захотілось тій дівчинці побажати добра.
Відповісти
2022-02-06 23:19:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14360
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4024