НЕЗНАЙОМКА
Лідія Юртаєва
Ти несеш більше, аніж просто сумку з продуктами. Руки, ще змалечку звиклі до праці. Набряклі стопи,  звиклі долати кілометри. Очі, слізьми загартовані, більше не вміють сміятися. Довірся сьогодні мені, пташко, приземлися на мої плечі, спочинь. Нехай ... твої крила почнуть  обростати І ти ще взлетиш.
2021-11-19 23:12:59
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лідія Юртаєва
Я написала цей вірш, у відповідь на одну з чорно-білих світлин одного фотографа, де зображена дівчинка, приблизно 10 років, східної національності, із сумками важкими у руках, проте з усмішкою на обличчі. Мені стало сумно, і захотілось тій дівчинці побажати добра.
Відповісти
2022-02-06 23:19:41
Подобається
Інші вірші поета
Сумерки СНІГУРІ ІНІЦІАЦІЯ Гральні кубики
Інші поети
Joyful Willow
@Joyful_willow
ريي ")
@Ree_e4
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
16033
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5054