Втеча

Лідія Юртаєва

Простую навмання За покликом безликих стареньких вулиць Що ведуть, поворот за поворотом у даль глушинної самоти Намагаюсь віднайти її, Лагідну й ніжну Тишу Чемпіонку по іграх у хованки. Міс граціозності й краси. Ось, стій нерухомо, й споглядай ЇЇ тінь Вона гойдається поміж гіллям високих тополь, і лип, і беріз.. Ось, стій нерухомо, і задивись, щоб вхопити сонячний промінь чорний кіт в котре під парканом проліз.. Раптом, винирнули з-за рогу заіржавілі столітні поштомати.. Й на облуплених облізлих лавах Поруч сидять такі ж столітні обсивілі діди І час собі пливе, ніби так легко, серед тих хмар горбатих Й лише пронизливі гудки сирени, Щораз нагадують , що ще не скресли, ще дні війни.

2023-04-12 20:38:49

Інші вірші поета

Гральні кубики Вони від мене йдуть СНІГУРІ Надломлений

Інші поети

Тимка

@pro_risovanie_s_timkoy

Sp Sp

@sp123

Ірина Возняк

@Irinka_Voznyak

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11490

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3857