Втеча
Лідія Юртаєва
Простую навмання За покликом безликих стареньких вулиць Що ведуть, поворот за поворотом у даль глушинної самоти Намагаюсь віднайти її, Лагідну й ніжну Тишу Чемпіонку по іграх у хованки. Міс граціозності й краси. Ось, стій нерухомо, й споглядай ЇЇ тінь Вона гойдається поміж гіллям високих тополь, і лип, і беріз.. Ось, стій нерухомо, і задивись, щоб  вхопити сонячний промінь чорний кіт в котре під  парканом проліз.. Раптом, винирнули з-за рогу заіржавілі столітні поштомати.. Й на облуплених облізлих лавах Поруч сидять такі ж столітні обсивілі діди І час собі пливе, ніби так легко, серед тих хмар горбатих Й лише пронизливі гудки сирени, Щораз нагадують , що ще не скресли, ще дні війни.
2023-04-12 20:38:49
0
0
Інші вірші поета
ТРОЯНДА ТУМАН Надломлений СПОГАД
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4618
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3612