Жити складніше

Лілія Гулик

Люди бояться смерті, деякі навіть панічно А що як не встигнуть пожити? Та кожен день живуть мов перший, наче доля берегтиме їх вічно Як на мене все трохи складніше Треба боятись жити Треба боятись жити у страху та зневірі Треба боятись жити без моралі як дикі звірі Треба боятись жити, коли себе не любиш Треба боятись жити, коли інших людей губиш Вмирати просто Жити складніше Знайти у серці своєму гармонію Щодня витягаючи себе ж із агонії І кожен день робити складний вибір Нарешті зрозуміти, що ти важливий Вмирати просто Жити складніше Ти можеш шукати вічні відмовки Чому ти не почуваєшся щасливим Та це лише вибір, який ти робиш Обери правильно, це важливо! Вмирати просто Жити складніше Я не відкрию тобі ніяких таємниць Та сподіваюсь донести думку Що ти можеш абсоютно все змінить Достатньо лиш не опускати руки. Вмирати нудно Жити веселіш

2022-10-06 05:55:02

10

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Лілія Гулик

@Лео Лея вірш саме про це, дякую) тримаймо щастя в собі, тоді воно буде з нами завжди)

Відповісти

2022-10-06 12:00:33

1

Лілія Гулик

експериментую)

Відповісти

2022-10-08 19:29:24

Подобається

Лілія Гулик

подумаю над цим

Відповісти

2022-10-08 19:33:43

Подобається

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2764

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2156