Жити складніше

Лілія Гулик

Люди бояться смерті, деякі навіть панічно А що як не встигнуть пожити? Та кожен день живуть мов перший, наче доля берегтиме їх вічно Як на мене все трохи складніше Треба боятись жити Треба боятись жити у страху та зневірі Треба боятись жити без моралі як дикі звірі Треба боятись жити, коли себе не любиш Треба боятись жити, коли інших людей губиш Вмирати просто Жити складніше Знайти у серці своєму гармонію Щодня витягаючи себе ж із агонії І кожен день робити складний вибір Нарешті зрозуміти, що ти важливий Вмирати просто Жити складніше Ти можеш шукати вічні відмовки Чому ти не почуваєшся щасливим Та це лише вибір, який ти робиш Обери правильно, це важливо! Вмирати просто Жити складніше Я не відкрию тобі ніяких таємниць Та сподіваюсь донести думку Що ти можеш абсоютно все змінить Достатньо лиш не опускати руки. Вмирати нудно Жити веселіш

2022-10-06 05:55:02

10

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Лілія Гулик

@Лео Лея вірш саме про це, дякую) тримаймо щастя в собі, тоді воно буде з нами завжди)

Відповісти

2022-10-06 12:00:33

1

Лілія Гулик

експериментую)

Відповісти

2022-10-08 19:29:24

Подобається

Лілія Гулик

подумаю над цим

Відповісти

2022-10-08 19:33:43

Подобається

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

2316

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2820