Оля
Вдома я не був чотири роки, Опалила ці роки війна. Я чіплявся за життя у комі, Згадуючи рідних імена. А своє чужим мені здавалось. Кожен день - випробування волі. Та луною в серці відзивалось Лагідне ім'я жіноче - Оля. Заново навчився говорити, Намагався не гнівити долі. Все згадав і захотілось жити, Цілувать біляві коси Олі. Речі зібрані, наплічник за плечима. Мчить мене у рідний край автобус. Ледь встигаю провести очима Зерносклад закруглений, мов глобус. Сердце в мить зайшлось, як навіжене, Той будинок здалеку впізнав. Розмальована в небесний колір стеля Й два вікна виходять на вокзал. Підійшов, парадна на паролі. Закурив, чекання - не біда. Сілует на обрії, мов Олин І її неспішная хода. Але що це, хто це з нею разом? Серце пропуска удар один... Поруч хлопчик. Наче за наказом Мліють ноги. То у Олі син? Зайвий я. Сім'я, напевне, в неї. Йдуть удвох вечерю готувать І чекати батька у оселі. Я б пішов, а серце бунтувать Почало. Шалено б'є у груди: "Стій, не йди! Ще трішечки зажди Ми ж уже давно дорослі люди..." Я застиг. Ці двоє підійшли. В Олиних очах краплинки-сльози Усмішка нервова на губах. Тихо дивиться на мене хлопчик Бачу свої очі в цих очах. Моє серце наче схаменулось, Пропустило знов удар один, Блискавкою в голові майнуло: "Це не в когось, це у мене син!"
2021-11-15 19:48:37
5
0
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1419
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
48
11
1395