Дякую
Людмила Скрипко
Я дякую за кожен новий день, За те, що мої очі бачать сонце, За серце, що прихильне до людей, За місяць, що я бачу у віконце. Я дякую за теплий тихий дім, За землю, що встає проти навали, За те, що кожен день на світі цім Я знаю, що жива, бо захищали Мене, тебе і кожного із нас Ті люди, що не знають слова втома, Які в найважчий й найстрашніший час Стоять, як щит, на стражі твого дому. Хай світлий янгол з неба захистить, Крилами вкриє, віджене вражину, Хай збереже всіх, хто за мир стоїть В найважчу й найстрашнішу цю годину. Я дякую допоки я жива, Ця вдячність в моїм серці безстрокова Хай бережуть прості мої слова Захисників усіх цілодобово. 11.01.2023.
2023-08-27 07:10:54
0
0
Інші вірші поета
*** Що було б? Дівчата Татові
Інші поети
ozean
@ozean
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2693
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11482