Цирк
Одного разу в місто наше
Веселий шумний цирк прибув.
Мені хотілось все побачить,
Мій татко в цирку теж не був.
І ось, вдягнувшись у святкове,
Пішли ми жваво до шатрів,
Де колихалось ціле море
Тих, хто попасти в цирк хотів.
Ми з татом стали теж у чергу.
Поперед нас були вони:
Матуся,батько і маленькі
Їх любі доньки і сини .
І ось вже черга їх підходить,
Касир питає про квитки:
"Дорослих два, - той татко мовить, -
Виставу глянем залюбки.
І вісім для дітей, будь ласка."
Касир озвучує ціну.
Обличчя стало наче маска...
Грошей не вистачить йому.
І він вже подумки рахує,
Кого лишити за шатром.
Бо ж малюків самих не пустять
І не виходить йти гуртом.
Мій тато мовчки нахилився,
Немов підняв щось із землі,
Гукнув: "Шановний, подивіться!
Зронили гроші щойно ви!"
В очах змінився сум на радість,
На мить той чоловік застиг
І завагався -"Як віддячить?
Мо' я б колись Вам допоміг?"
І щиро так нам посміхнувся,
До серця меншого притис,
На татка ще раз обернувся
І міцно його руку стис.
В очах горіли щастя й вдячність.
Взяли квитки, пішли гуртом.
Вистава шумна почалася,
Лиш ми лишились за шатром.
"Пробач, маленька, не спитався
Та, бачиш, часу не було.
Я ні хвилини не вагався -
Всім серцем розумів його.
Його не можна розлучати
Було з сім'єю у ту мить.
Навчився я розпізнавати,
Як серце у людей болить..."
Я обійняла його плечі,
Всміхнулась, за руку взяла.
У моїм серці у той вечір
З'явилась справжня доброта
І відчуття до щему схоже
На те, що люди щастям звуть.
Урок від татка найдорожчій,
Його довіку не забуть.
2021-09-23 19:20:37
3
0