Доні

Людмила Скрипко

Чуєш, доню, як співає птаха навесні? Серед ночі в синім небі зорі золоті. Розмальовує червоним обрій сонця схід. Клин пташиний пролітає, не лишивши слід. На гілках дерев з'явились першії бруньки, Бачиш, доню, йде дитинка, крихітка, як ти. Біля хати в смузі світла спить пухнастий кіт. Різнобарвний і цікавий цей яскравий світ. Коли будеш ти доросла, коли підростеш, Ти шляхами неодмінно різними пройдеш. Будуть , доню, сум і радість, гріх і каяття, Буде все в житті, одначе ти своє дитя Проведи по тій дорозі, де живе любов. Де весна життя приносить краю знов і знов, Де на пагорбі хатинка, ріднії місця. Покажи їй барви світла, щастя і добра.

2021-10-27 15:49:16

7

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Скітер

Чудовий вірш. Світлі думки 👍♥️

Відповісти

2021-10-27 18:39:52

1

Людмила Скрипко

@просто веселка дякую за відгук, дуже приємно😌🌷

Відповісти

2021-10-28 02:10:46

1

Людмила Скрипко

@Скітер щиро вдячна за добрі слова❤️

Відповісти

2021-10-28 02:11:28

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4701