Тривога

Людмила Скрипко

Повзе година наче сонна І настрій, як прилив-відлив. Палю вже не згадаю котру, Хоч більше року не палив. В думках щось вариться повільно Із зовсім різних відчуттів. Я знаю, ти у мене сильна, Та зараз більш за все б хотів Забрать собі хоч половину Твоїх страждань. Так, я боюсь... Я щохвилини серцем лину До тебе. Та коли ж діждусь Того дзвінка? Мовчить зрадливо На підзарядці телефон. Напевно, я втрачаю сили - В тривожний поринаю сон. Дзвінок різкий розрізав тишу. "Кохана", але тембр чужий: "Все добре, татко, в Вас хлопчина, 3900." Синочок мій! Кричу у слухавку:"Дружина?!?" "Все добре з нею, не кричіть. Вона Вам сина народила, Тож має право відпочить." Збираюсь швидко у дорогу, Хода моя стрімка, легка. Де й ділася моя тривога? Все наче вмить зняла рука.

2021-11-02 03:22:25

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12660

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3552