Хрещеному
Тримайся, хрещений, долоньки в молитві складу, Вуста промовляють молитву мої без упину. Я матінку Божу щоденно за тебе прошу, Боронить нехай, як борониш ти нашу Вкраїну. Тримайся, хрещений, з тобою молитва моя, За тебе молюся невміло, але невпинно. Щоб витримав ти, а з тобою і рідна земля, Нізащо у світі не впала щоб на коліна. Тримайся, хрещений, я знаю, страшні часи, Та я сподіваюсь, що матінка Божа Марія, Чує, як в небо дитячі летять голоси, Чує про мирне життя недитячі мрії. Тримайся, хрещений, не плачу вже, сліз нема, Але усім серцем звертаюся я до Бога, Закриє від ворога хай і прийде весна, А з нею, хрещений, твоя і моя Перемога. Розквітне країна, відновляться наші міста, В роботах у полі життям загудуть наші села. В безмежній любові своїй обійму тебе я І просто скажу тобі:" Дякую, мій хрещений!" 06.03.2022
2022-12-18 08:32:53
4
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2575
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11445