Іноді

Людмила Скрипко

Іноді здається вже стара. Сторінок записано чимало В зошиті прожитого життя: Де була і де ще не бувала. Іноді буває хоч заплач Від утоми, що збирав роками. У тенетах радощів й невдач, Як дитині хочеться до мами. Щипле в носі, плачу від образ, Я ж не камінь - опускаю руки... І себе картаю повсякчас За дивацькі ті душевні муки. Але день завжди міняє ніч. І мене потроху відпускає. Знаю точно - вартує тих свіч Гра-життя, яку я проживаю. Я здорова, дім є і сім'я, Друзі справжні, хай і небагато, До душі мені моє ім'я - Подарунок-згадка мого тата. Не стара! У серці юна я! Я не мучусь з болі-нелюбові, Бо моя фортеця - то сім'я Де живем у мирі і любові. Хай ми різні, кожному своє, І у кожного своя розрада. Але це по-справжньому моє: Щастя й туга, розпач і розрада.

2021-10-22 17:44:30

Інші вірші поета

Різні Осінній спогад Ранок Усмішка

Інші поети

Крістіна Мокружицька

@KRISTI_LOVE_

Віталій Босий

@citadel_martin

Екатерина Арлей

@Katherine_morningstar

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

103

15687

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8279