Іноді
Людмила Скрипко
Іноді здається вже стара. Сторінок записано чимало В зошиті прожитого життя: Де була і де ще не бувала. Іноді буває хоч заплач Від утоми, що збирав роками. У тенетах радощів й невдач, Як дитині хочеться до мами. Щипле в носі, плачу від образ, Я ж не камінь - опускаю руки... І себе картаю повсякчас За дивацькі ті душевні муки. Але день завжди міняє ніч. І мене потроху відпускає. Знаю точно - вартує тих свіч Гра-життя, яку я проживаю. Я здорова, дім є і сім'я, Друзі справжні, хай і небагато, До душі мені моє ім'я - Подарунок-згадка мого тата. Не стара! У серці юна я! Я не мучусь з болі-нелюбові, Бо моя фортеця - то сім'я Де живем у мирі і любові. Хай ми різні, кожному своє, І у кожного своя розрада. Але це по-справжньому моє: Щастя й туга, розпач і розрада.
2021-10-22 17:44:30
2
0
Інші вірші поета
Подрузі дитинства Багатство. Безкінечність Різні
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2817
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2556