Іноді
Іноді здається вже стара.
Сторінок записано чимало
В зошиті прожитого життя:
Де була і де ще не бувала.
Іноді буває хоч заплач
Від утоми, що збирав роками.
У тенетах радощів й невдач,
Як дитині хочеться до мами.
Щипле в носі, плачу від образ,
Я ж не камінь - опускаю руки...
І себе картаю повсякчас
За дивацькі ті душевні муки.
Але день завжди міняє ніч.
І мене потроху відпускає.
Знаю точно - вартує тих свіч
Гра-життя, яку я проживаю.
Я здорова, дім є і сім'я,
Друзі справжні, хай і небагато,
До душі мені моє ім'я -
Подарунок-згадка мого тата.
Не стара! У серці юна я!
Я не мучусь з болі-нелюбові,
Бо моя фортеця - то сім'я
Де живем у мирі і любові.
Хай ми різні, кожному своє,
І у кожного своя розрада.
Але це по-справжньому моє:
Щастя й туга, розпач і розрада.
2021-10-22 17:44:30
2
0