Лелеки
На шикарну віллу біля моря
Привезли скуйовджене дівча.
Незавидна була її доля,
Рідко їй всміхалося життя.
Зсиротіла дівчинка зарано,
Маму добру, лагідну, привітну
Вічність відібрала невблаганно,
Не жаліючи дитину бідну.
І пішло життя- скажений потяг
По притулках і чужих родинах.
Душу зледенив нещадний протяг
І в собі замкнулася дитина.
На контакт не йшла, тому вертали
Таврували словом "недалека".
Біль в душі малої тамували
При дорозі у гнізді лелеки,
Що щоліта повертались разом
І жили напроти її вікон.
І малій чомусь здавалось часом,
Що це мама з татом. Буйним квітом
Розквітав бузок, коли з'являлись,
Як в той день, коли осиротіла.
І дитина ними милувалась,
Мріяла, як з ними б полетіла
Десь за обрій. Тільки крил не мала
Тож, як квітень квітував бузок.
Дівчинка лелек своїх чекала,
Від віконця навіть ні на крок.
Того квітня вже не дочекалась:
"Йди, мала, знайшлась твоя рідня" -
Лагідно директорка всміхалась
На поріг виводячи дівча.
Чорний джип - в салоні світла шкіра
У повітрі дорогий парфум -
У аеропорт відвіз дитину.
Серце охопили страх і сум,
Бо мала начулася історій,
Як дітей нікому не потрібних
Забирали десь кудись за море,
Розбирали на шматочки дрібні
Й багатіїв ними лікували,
Тож напевне і її година.
Вже прийшла... Але її стрічала
Лагідна й усміхнена дівчина:
"Не лякайся, дівчинко, з тобою
Я науками займатись буду,
Стану тобі правою рукою,
Не повіриш, але справжнє чудо
Сталося з тобою, дорогенька,
Ти пізнаеш розкіш. Ця родина
Вже не рік шукала твої неньку,
Вона їхня втрачена дитина." -
І поїхали. Ось вілла біля моря,
На подвір'ї сад, чудесний край,
Думала мала - не знають горя,
Ті що тут живуть, це ж справжній рай.
Дід і баба - дивно називати
Цих багато прибраних людей.
Обійняли, провели в кімнату,
Доладу приводили весь день.
У старім альбомі відшукали
Кілька фотокарток - та дівчина -
Точно наче з неї змалювали...
Мама! Пригадалося дитині.
Ще й не встигла дівчинка повірить
Що знайшла родину так далеко,
Як вони з'явились на подвір'ї
Точно проти вікон. Два лелеки.
2021-11-20 05:15:29
5
3