Кохання всюди
Кохання не шукай, воно повсюди. У кожнім погляді, у подиху життя. І кожен день когось хтось точно любить - Це вищій сенс природнього буття. "Кохана, сінабон чи плюшку з медом?" Сивий дідусь питає в телефон, Любов'ю світиться,і між землею й небом Іх щирий сміх зіллється в унісон. Пес здоровенний десь поранив лапу, Ступить не може, жалібно скавчить. Хлопчак малий в санчата ту собаку Поклав й мерщій до лікаря спішить. Йому і важко, і мороз пече обличчя, І пес з санчат зпливає знов і знов. Біжить хлопчак засніженим узбіччям, Рятує друга. Чи це не любов? Багатодітний батько мчить в маршрутці, Дітей зібравши з декількох гуртків, Везе в кіоск газетний теплу куртку - Зігріти жінку, матір дітлахів. В її очах людська безмежна вдячність: "Як добре, любий, що приніс, а то я знов Її забула, що ж я за нещастя..." Обніме міцно він. І це любов. "Не плач, малий, я майже на підході, Здолаємо ми вразі твої страждання, Тобі замовив справжні снігоходи Як ти хотів!" - і це також кохання, Бо сам також він ледь тримає сльози, Біжить в лікарню, де лежить дитина На хімії. Та що йому морози??? В думках одне:"Живи!Тримайся, сину!" Синичка впала просто попід ноги- Сусідський кіт в стрибку зломив крилечко. Ось вже дівча несе її додому- Стукоче співчуттям мале сердечко. І можна так розповідать до скону, Таких випадків з вечора до рання Десятки, сотні, тисячі, мільйони. Всі живемо ми силою кохання.
2022-01-09 14:38:22
4
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3225
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1917