Кохання всюди
Кохання не шукай, воно повсюди. У кожнім погляді, у подиху життя. І кожен день когось хтось точно любить - Це вищій сенс природнього буття. "Кохана, сінабон чи плюшку з медом?" Сивий дідусь питає в телефон, Любов'ю світиться,і між землею й небом Іх щирий сміх зіллється в унісон. Пес здоровенний десь поранив лапу, Ступить не може, жалібно скавчить. Хлопчак малий в санчата ту собаку Поклав й мерщій до лікаря спішить. Йому і важко, і мороз пече обличчя, І пес з санчат зпливає знов і знов. Біжить хлопчак засніженим узбіччям, Рятує друга. Чи це не любов? Багатодітний батько мчить в маршрутці, Дітей зібравши з декількох гуртків, Везе в кіоск газетний теплу куртку - Зігріти жінку, матір дітлахів. В її очах людська безмежна вдячність: "Як добре, любий, що приніс, а то я знов Її забула, що ж я за нещастя..." Обніме міцно він. І це любов. "Не плач, малий, я майже на підході, Здолаємо ми вразі твої страждання, Тобі замовив справжні снігоходи Як ти хотів!" - і це також кохання, Бо сам також він ледь тримає сльози, Біжить в лікарню, де лежить дитина На хімії. Та що йому морози??? В думках одне:"Живи!Тримайся, сину!" Синичка впала просто попід ноги- Сусідський кіт в стрибку зломив крилечко. Ось вже дівча несе її додому- Стукоче співчуттям мале сердечко. І можна так розповідать до скону, Таких випадків з вечора до рання Десятки, сотні, тисячі, мільйони. Всі живемо ми силою кохання.
2022-01-09 14:38:22
4
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4179
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1936