Дівчата

Людмила Скрипко

Плаче на кухні матусі Люба: "Мамо, дивися, що це за губи? Як величезні варені сардельки ... Не те що в Ольки - рожеві, тоненькі, Як пелюстки у троянди ніжні. Наче зійшла зі сторінок книжки. Все у ній, мамо, як у принцесі. Звісно, до Ольки у всіх інтерес є... Волосся в неї пухнасте, в'ється Вона дзвіночком весь час сміється, Тоненькі пальчики, як в артистки. Ій хлопці часто пишуть записки..." І мама знову шепоче Любі: "Господь з тобою, нормальні губи! У світі знаєш, не тільки принцеси, І до звичайних дівчат інтерес є." Тим часом Олька в своїй квартирі Не може жити з собою в мирі. І біля дзеркала, наче пташка: "За що мені Боже оцей мурашник? Сплутались коси - вичісуй кубла. Рівненькі б коси мені,як в Люби... Гарна фігурка, пухкенькі губи, Всім хлопцям ,певно, до серця Люба... Яка б щаслива була я, Боже, Щоб трішечки хоч була з нею схожа. А так, як кажуть худа, як чапля... Терпіння мого це остання крапля." Так в однім місті, в сусідніх хатах, Стурбовані зовнішністю дівчата Одна одну за очі все вихваляють, А власну вроду не помічають.

2021-09-21 16:19:15

5

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1760

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1075