Немовля
Людмила Скрипко
Чи знаешь ти найбільший дар, Що бачила Земля? Любов'ю пахне і теплом Маленьке немовля. А перший дотик - щастя мить, Дорога до зірок. Чи вмів до того ти любить, Чи це лиш перший крок? Десятки виховних ідей І кількасот думок. Немає світу більш ніж цей - Прожиті миті вдвох. Бо в мріях кожної з матусь З відколи є Земля: "Я за малечу помолюсь, Хай буде більш ніж я Весела, лагідна, тверда, Хай любить її світ. Хай подарують небеса Щасливих довгих літ. Бажання здійсняться нехай І мир несе Земля!" Шепочуть мами сотні літ, Як пестять немовля.
2021-04-25 11:26:34
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Людмила Скрипко
так, не помітила, дякую. Іноді моя двомовність мене підводить🤦
Відповісти
2021-04-26 17:03:22
Подобається
Інші вірші поета
Лист до Діда Мороза Караоке Волошки-очі Дівчата
Інші поети
Erza L'enfer Du Mal
@Queeny_anime
Cammie
@Cammie
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
34
8032
Пора нахлынувших надежд
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
48
11
1408