Мені б уверх...
Мені би піднятись уверх, Туди, десь за вату хмар, Де тонкий місяця серп, Зіркових розсипів дар. Де з Божої ласки день Початок бере і ніч, А серце співа пісень: "Життя, то чудова річ!" Щоб звідти, з отих висот Оглянути рідний край, Гарніших нема красот: Це мій бездоганний рай. Хай властують знов не ті, На вулицях знов не те, Нема де зрости меті, Не вірить ніхто в себе, Вимає без сорому дух Багатий у бідняка. Вже стільки пройшли наук, А доля не стала легка... Але озирнись на мить Чи кращі знаєш місця? Чи ще коли в серці кипить І гордість, і ніжність ця, З якими по вулиці йдеш, Де вперше побачив світ. Ти в серці своїм несеш Цей спогад десятки літ, Бо знаєш, життя - одне, І дійсно - яскрава річ. Завжди бережи своє І йди своїй долі навстріч.
2021-12-17 14:51:01
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Алиса Селезнева
🙏👏
Відповісти
2021-12-17 14:55:55
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2303
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2600