Мені б уверх...
Мені би піднятись уверх, Туди, десь за вату хмар, Де тонкий місяця серп, Зіркових розсипів дар. Де з Божої ласки день Початок бере і ніч, А серце співа пісень: "Життя, то чудова річ!" Щоб звідти, з отих висот Оглянути рідний край, Гарніших нема красот: Це мій бездоганний рай. Хай властують знов не ті, На вулицях знов не те, Нема де зрости меті, Не вірить ніхто в себе, Вимає без сорому дух Багатий у бідняка. Вже стільки пройшли наук, А доля не стала легка... Але озирнись на мить Чи кращі знаєш місця? Чи ще коли в серці кипить І гордість, і ніжність ця, З якими по вулиці йдеш, Де вперше побачив світ. Ти в серці своїм несеш Цей спогад десятки літ, Бо знаєш, життя - одне, І дійсно - яскрава річ. Завжди бережи своє І йди своїй долі навстріч.
2021-12-17 14:51:01
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Алиса Селезнева
🙏👏
Відповісти
2021-12-17 14:55:55
1
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4775
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4613