Хлопчик

Людмила Скрипко

Що за хлопчик на порозі Ноги обхопив. Сидить. Як зігрітися в морози Хоч на мить? Мати десь пішла ще вчора Й не прийшла. Як на вулиці удома - Геть зима. Піч топити не уміє - Ще дитя. З старих вікон вітер віє... Це життя? Не потрібний і забутий Він пішов. Десь хрещена має бути. Не знайшов. До бабусі він не дійде - Сил нема. А грошей уже в копілці Геть катма. На останні він ще вранці Хліб купив. Залишався лиш окрайчик, Десь згубив. Як зігрітися у морози Підкажіть, Як за сина серце в мами Не болить. Забери його додому Обігрій. Подаруй йому надію, Зрозумій. Це не вибір, це біда - Його життя. Бо колись приніс лелека Не в той дім дитя...

2021-02-23 19:49:22

2

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3138

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12418