Хлопчик

Людмила Скрипко

Що за хлопчик на порозі Ноги обхопив. Сидить. Як зігрітися в морози Хоч на мить? Мати десь пішла ще вчора Й не прийшла. Як на вулиці удома - Геть зима. Піч топити не уміє - Ще дитя. З старих вікон вітер віє... Це життя? Не потрібний і забутий Він пішов. Десь хрещена має бути. Не знайшов. До бабусі він не дійде - Сил нема. А грошей уже в копілці Геть катма. На останні він ще вранці Хліб купив. Залишався лиш окрайчик, Десь згубив. Як зігрітися у морози Підкажіть, Як за сина серце в мами Не болить. Забери його додому Обігрій. Подаруй йому надію, Зрозумій. Це не вибір, це біда - Його життя. Бо колись приніс лелека Не в той дім дитя...

2021-02-23 19:49:22

Інші вірші поета

Рік-момент Різні Запах літа Побачення

Інші поети

Оксана Миколишин

@Mykolyshyn_Oksana

Яна

@yana_krivobok

secret

@secretnoclue

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1936

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4918