Біг життя
Буває у житті всього, На те воно й життя. Буває, розірвавсь зв'язок - Рідня, як не рідня. А друг настільки рідним став, Що ближчий, аніж брат. Всього буває у житті, Окрім шляху назад. Буває, серце на замок Закрите від усіх. Дружина плаче під вікном, Не зна, де чоловік. Йому потрібен спокій, час І ще, казав, там щось. Про щастя мрії раз у раз, Та якось не збулось. Споживачами звикли жить, Все споживать кругом. Події, мрії,почуття, Чийсь спокій, щастя,сон - Забрали все... Побиту душу Вже не зібрати до пуття. А потім скажем :"Ов-ва, друже, Як потовкло тебе життя!" Весь світ біжить і для розваги, Ми переходимо на біг, І в тій гонитві забуваєм, Який у нас короткий вік. Як ніжно гріють наше сердце Палкі і щирі почуття, Як розквіта в душі надія, Коли гойдаєш ти дитя. Як пахнуть хлібом руки мами, Світанок будить цілий світ. А ми все гоним батогами В шаленім ритмі стільки літ Себе... Ні спокою, ні щастя. Роки злетіли наче цвіт. І наче все було, одначе, З того минуло стільки літ, Що стерлось все і все забулось, Думки і справжні почуття. І як би молодість вернулась, Інакше жив би ти життя. Не спішно, кожну мить чарівну, Карбуючи в своїх серцях. Оберігаючи всіх рідних І їх цінуючи життя.
2021-06-28 10:10:55
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Яна Войвич
Дуже гарно!
Відповісти
2021-07-02 09:39:22
1
Людмила Скрипко
@Яна Войвич дякую🌷
Відповісти
2021-07-02 14:34:43
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1242
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1731