Я до тебе
Людмила Скрипко
Я не буду ходити колами, Якщо туга на серці хмарою, Якщо думки рояться бджолами, Я до тебе. Запахне кавою У хатинці малій бабусиній, Де зростала ти ще дитиною. Винограду гілки покручені Чи альтанкою, чи хатиною Нас від світу сховають лагідно. Розкажу тобі все, як писане, Тугу швидко розвієш порадою. Таки різні і такі близькі ми. Я до тебе з нещастям й з радістю, З гірким спогадом і з розмовою, І із силою, і із слабкістю, За красою душі безумовною.
2021-12-15 19:40:34
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Алиса Селезнева
Спасибо, за теплые душевные слова . И за то, что вы есть ❤️
Відповісти
2021-12-15 20:10:46
1
Людмила Скрипко
@Алиса Селезнева 🥰❤️🤗
Відповісти
2021-12-15 20:13:17
Подобається
Інші вірші поета
Запах літа Доні Не моя Вакциновані
Інші поети
Mennah Mostafa
@mennahhxx
Лео Лея
@lesya_yurp
Надин
@mindmap
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
49
15
2272
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1239