Своє-чуже.
Ніколи не цікавилась чужим. Життям, обійстям, долею, грошима. Було мені чим зайнятись своїм, До іншого мені не було діла. Напевно і не стану, не цікаво. Життя дає такий потенціал, Що би тобі усього вистачало, Щоб у чужі життя не зазирав. Свій побут в кожного, як йОго не крути І кожен коваль сам своєї долі. Не варто озиратися навкруги Роздаючи всім ярлики і ролі. Забудь про види, форми і формат. Всі різні - в тому суть життя. Ніхто не сміє іншого зламать, Щоб вирівнять під себе до пуття. У кожного у роздумах своє Хтось все міркує,хтось живе на вдачу. Хтось в святкуваннях все життя своє, Хтось над окрайчиком сухеньким плаче. Розмов багато, в чому ж інтерес? Тоді цікавість лиш доцільною буває, Коли у неї є мета, і певний сенс- Допомогти! Все інше мимо, краєм! Знайди себе, на повні груди дихай Будуй своє, плануй, твори, зростай. Допомагай від серця, не для втіхи, І осуд добрим серцем розчиняй.
2021-08-01 09:34:09
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11514
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1769