Своє-чуже.
Ніколи не цікавилась чужим. Життям, обійстям, долею, грошима. Було мені чим зайнятись своїм, До іншого мені не було діла. Напевно і не стану, не цікаво. Життя дає такий потенціал, Що би тобі усього вистачало, Щоб у чужі життя не зазирав. Свій побут в кожного, як йОго не крути І кожен коваль сам своєї долі. Не варто озиратися навкруги Роздаючи всім ярлики і ролі. Забудь про види, форми і формат. Всі різні - в тому суть життя. Ніхто не сміє іншого зламать, Щоб вирівнять під себе до пуття. У кожного у роздумах своє Хтось все міркує,хтось живе на вдачу. Хтось в святкуваннях все життя своє, Хтось над окрайчиком сухеньким плаче. Розмов багато, в чому ж інтерес? Тоді цікавість лиш доцільною буває, Коли у неї є мета, і певний сенс- Допомогти! Все інше мимо, краєм! Знайди себе, на повні груди дихай Будуй своє, плануй, твори, зростай. Допомагай від серця, не для втіхи, І осуд добрим серцем розчиняй.
2021-08-01 09:34:09
2
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4083
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1866