Рідні
Спить поганенько і плаче дитинка моя.
Лікарка каже, що їжі їй не вистачає.
З відчаю пью я усе, що припише вона,
Тільки мала все одно вередує й страждає.
Знаю куди мені треба скоріше іти.
Жодних питань, тільки щира підтримка й порада.
Завжди бабусина хата відкрита мені.
Тут зустрічають мене і привітно, і радо.
Тут я дитя, хай скільки мені вже літ.
Дідусь, як завжди, все розмови розумні заводить.
Так затишно серцю, стихає думок політ.
Малечу бабуся в кімнаті тихесенько носить.
Співає про зорі, про місяць, про рідне село.
Стихла мала, спить у теплих обіймах тихенько.
Напевне відчула безмежне, як море тепло,
Як ковдрою їм огорнула бабуся маленьку.
Натруджені руки стискаю в своїх руках.
Маленькі і теплі долоньки, порізблені віком.
У зморшках - життя, все у клопотах і у трудах.
Для мене з дитинства завжди в цих долоньках втіха.
Собака злякала чи з вишні звалилась - біжить,
Обійме бабуся, і стиха на вушко шепоче.
Людина, що вміє невпинну спинити мить,
Що тільки любов і добро дарувати хоче.
Дідусь нас відправить на кухню і лишиться сам.
Буде дивитись малу, поки ми погомоним.
Скільки ж ці двоє без жалю віддали нам.
Справжню країну любові створили ці двоє.
Тільки надвечір повільно додому йду.
Солодко спить у колясці моя дитинка.
Скинувши відчай і втому, я знов живу.
Бабусю, до тебе у серці найширша стежинка.
Як птахи злетіли у небо старенькі мої,
Серце і досі стискається болем втрати.
Дбайливо ховаю я спогади поміж роки.
Бабуся моя - то Свята Берегиня-Мати.
Дідусь це найкращий у світі наш друг й захисник,
І руки його золоті стільки раз виручали.
Як, жаль, що ніяк не вернути уже ту мить,
Коли мої рідні в обіймах мене тримали.
Я інколи з сумом дивлюсь в глибину небес,
Коли раптом сердце моє стисне біль розлуки.
Я бачу безмежную синь дідусевих очей
Й бабусині теплі маленькі натруджені руки.
2021-07-23 14:50:37
4
0