Різні

Людмила Скрипко

Я так боюся важливих рішень. Сьогодні, вчора, позаторік. Вагання вічне, то клятий біч мій Сама з собою борюсь повік. Себе вмовляю, шукаю суті І так буває, що сил нема. І серце тоне немов в отруті В отих ваганнях. Така біда. А ти рішучий, ти зовсім інший - Так рвучко вектор до мрій веде. Не зупинити важливих рішень, Коли ідея зове тебе. Твій роздум - швидкий, мої повільні, Ти - міцна кава, я - крихкий лід. Тому так дивно, які ми різні, А ти для мене безкраїй світ.

2021-06-25 09:11:00

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Алиса Селезнева

Твои стихи берут за душу. Они живые. У них есть душа...

Відповісти

2021-06-25 20:58:06

1

Людмила Скрипко

Спасибо❤️

Відповісти

2021-06-25 22:25:38

Подобається

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3193

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1179