***
Ще рік тому ми всі були щасливі, Але самі не вірили у те. Нас дратували літні грози й зливи, Ранній підйом, невиспане лице. Городні справи, діло не на часі, Зарано облетілий жовтий лист. Ми марнували час, а вже по трасі На танках в Україну йшов рашист. Йому було усе тут до вподоби - Густі ліси, охайнії хати. Єдине, що так муляло у очі І заважало дихати - це ти. Він в своїм серці лють вскормив з дитинства, Хижацька суть хотіла вже смертей. Він прагнув лиш знущаннь, жахів, каліцтва, Він не жалів старих, жінок, дітей. Йому у мозок чітко прописали: "Були братам, тільки ось тепер Тут всі здуріли. Ворога обрали Собі за бога. Нація Бандер." Так, у брехні є простір для польоту, Вона безмежна... Ріж не переріж. Тому і йдуть ті барани з болота На свій останній вогняний рубіж. За що кладуть життя свої на плаху? Ніхто не знає, кажуть, то наш хрест. Нема на вас хреста! Кати й невдахи! Хотіли в рай? Ви не пройшли цей тест. Вам дід в маразмі обіцяв прощення? Збрехав вам в очі, що веде вас Бог. Ви всі пройшли диявольське хрещення, Несіть до пекла свій кривавий борг. Горіти вам від віку і до віку За всі життя, яким спинили біг. За брата, батька, сина, чоловіка Вам зніме шкіру вогняний батіг. Ніколи вам не віднайти прощення, Не зглянуться ні янголи, ні Бог. Гріхам повік не буде відпущення, То невідплатний, негасимий борг. 15.01.2023
2023-08-27 07:12:37
0
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1741
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1386