Громадяни
(18+)
Я зливаю кров у відро І втрачаю свідомість Ніж залишаю в землі Це моя нерухомість Хтось бовкнув про вісь Я впав на точку опори З мене стирчить Арматури совість Мені весело Бачу мультики Рухатися не рухаюсь Рухати рух набридло Трава зелена Земля огидна Вимощу посеред янгола Захлинуся росою з квітами Плювати у стелю важко Коли стеля твоя блакитна Хмари пам'ятають усе Захаркають у відповідь Завалися вже небосхил Тягнеш свою мерзенну повість Я тебе не любив А ти мені тягнеш ролі Хто я такий Щоб грати у власній п'єсі А ви хто такі Що рівняєте мене до себе Я Не беру участі Я Ні пропоную, ні стверджую Я Тінню минаю буденність Я Стою осторонь Я к поет — мертвий
2024-03-16 22:29:22
0
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5305
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3243