Кохання Азазеля
Maiden rose
(18+)
Тихо пада на землю сльоза, Огорта її вітер зітхання, Непочата любов чарівна, Все одно закінчилась стражданням. На кухоннім вікні у кутку, Тихо спить незабуте минуле, Саме тут ми з тобою гуртом, Проживали "фізичні" тортури . Скільки раз про любов ти шептав? Скільки раз зізнавався в коханні? Все одно не мене ти кохав Все одно полишила жадання. Я любити не сміла тебе, Та і ти попри сльози кохався Я згадати хотіла тебе Та ти навіть у снах не здавався. Все боровся за нову зорю І за нове тендітне бажання. Та невже ми з тобой, далебі, Знов не зможем згадати кохання ? Певно ні, в тебе ж нові зітхання, А у мене робота щодня. Певно ні, раз життя із тобою Все одно погоріло до тла.
2023-01-23 22:40:12
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Гарно, ніжно. Я немов це відчула.
Відповісти
2023-02-04 23:40:01
Подобається
"Поэтическая эльфийка" - WtS
Вау😍
Відповісти
2023-02-05 20:35:33
1
Інші вірші поета
Виснаження Гріховна самотність Порочне кохання Монополія життя
Інші поети
Legean_34
@Legean_34
-Rayures
@Catalina_P
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1825
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2451