Чутки
Євгенія Стрельченко
Розплітаючи золоті коси, Забуваєш про чорнії грози, Що гуркочуть над твоєю пустою, То важкою головою. Їх відлуння летить між думок, Й випадає настроєм в осад, Бо живеш поміж чуток , Що жалять, як оси. Хай говорять, а ти далі йди, Туди куди вони навіть й не сміли. І сама сміливість знайди Зкинути тих, що на плечі вже сіли.
2022-01-26 12:58:52
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Євгенія Стрельченко
Дякую велике, за коментар. Бо мені недавно написали, що я незрозуміло пишу й я засмутилась трішки.
Відповісти
2022-01-26 21:34:47
Подобається
Інші вірші поета
Так шкода Тінню від світла Не забудь Листи
Інші поети
H O P E
@hopeless382
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
16217
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5260