Чутки
Євгенія Стрельченко
Розплітаючи золоті коси, Забуваєш про чорнії грози, Що гуркочуть над твоєю пустою, То важкою головою. Їх відлуння летить між думок, Й випадає настроєм в осад, Бо живеш поміж чуток , Що жалять, як оси. Хай говорять, а ти далі йди, Туди куди вони навіть й не сміли. І сама сміливість знайди Зкинути тих, що на плечі вже сіли.
2022-01-26 12:58:52
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Євгенія Стрельченко
Дякую велике, за коментар. Бо мені недавно написали, що я незрозуміло пишу й я засмутилась трішки.
Відповісти
2022-01-26 21:34:47
Подобається
Інші вірші поета
Різна Статус "в мережі " Не так Так шкода
Інші поети
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12768
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
4028