Чутки
Євгенія Стрельченко
Розплітаючи золоті коси, Забуваєш про чорнії грози, Що гуркочуть над твоєю пустою, То важкою головою. Їх відлуння летить між думок, Й випадає настроєм в осад, Бо живеш поміж чуток , Що жалять, як оси. Хай говорять, а ти далі йди, Туди куди вони навіть й не сміли. І сама сміливість знайди Зкинути тих, що на плечі вже сіли.
2022-01-26 12:58:52
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Євгенія Стрельченко
Дякую велике, за коментар. Бо мені недавно написали, що я незрозуміло пишу й я засмутилась трішки.
Відповісти
2022-01-26 21:34:47
Подобається
Інші вірші поета
Остання Наодинці зі своїми Доколисаю Ікс
Інші поети
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3866
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4238