Чутки
Розплітаючи золоті коси,
Забуваєш про чорнії грози,
Що гуркочуть над твоєю пустою,
То важкою головою.
Їх відлуння летить між думок,
Й випадає настроєм в осад,
Бо живеш поміж чуток ,
Що жалять, як оси.
Хай говорять, а ти далі йди,
Туди куди вони навіть й не сміли.
І сама сміливість знайди
Зкинути тих, що на плечі вже сіли.
2022-01-26 12:58:52
2
1