Ранок був похмурим, весь час дощило. Невеличку дитячу спальню заливало мляве денне світло. Воно немов обплітало кімнату прозорими нитями: полиці з кольоровими книгами, стару дерев'яну шафу, стіл та хирлявий стілець. На підлозі, розкинувшись на шорсткому килимі, лежали іграшки: здавалось, ніби дитина раптом зникла, і вони назавжди завмерли у химерних позах.
Попід вікном, яке сумно виглядало на безлюдну вулицю, стояло дитяче ліжко — в ньому, немічно розкинувшись під шаром з товстих ковдр, лежав блідий хлопець років дванадцяти. Очі напівзаплющені, він немов перебував в трансі, та все ще міг чути уривки розмови, що лунала в коридорі: "Хвороба прогресує...шансів мало...надійтесь...час покаже".
Від подібних слів завмирало серце, та виснажена дитина не могла як слід усвідомити їх, знову і знову поринаючи у сон. Дивно, але там все залишалось однаковим. Хлопець міг засинати і просинатись по десять разів на день, та нічого не змінювалось: весь час один і той же лис біг лісом, рудою блискавкою вихляючи поміж химерними деревами. Очей не видно, лише пухнастий хвіст та вузька спина невпинно миготіли перед хлопцем. Ліс теж не простий — стовбури темні, а листя ледь-ледь прозоре, немов скельця. Юнак міг відчути як вони падали на вогку землю, та потім неодмінно повертались назад, туди, звідки починали.
В трепетному захваті минули перші сни. Ліс зачаровував, а заворожений хлопець не міг відірвати очей від плавного польоту листя, та лис все біг і біг, не даючи насолодитись сповна.
Так минав день за днем, тиждень за тижнем, поки час не втратив свого значення. Навіщо він, якщо нікуди поспішати? Все життя хлопець проводив у напівсні, спостерігаючи за лисом, який рудою блискавкою кружляв між деревами, описуючи півкола з грацією пантери та проворністю тхора. Кожен рух, кожен маневр звіра був сповнений впевненості та сили.
Та ось, лис обернувся, і хлопець вперше побачив його бездонний, темний погляд. Вони дивились одне на одного, і юнак тонув в очах звіра. Нарешті, коли він остаточно заціпенів, лис обернувся та зник: ні сліду, ні звуку дивний провідник по собі не залишив.