Наступної митті вони вже бігли між деревами, описуючи дуги та огинаючи темні стовбури. Врешті-решт, лис прибіг до сірих, вкритих плющем руїн. Час докорінно змінив обрис замку, але не залишив і сліду на бездоганній брамі. Доглянута, ідеальна дорога вела до неї, та зникала, ледве дотикаючись до лісу. Лис сів, завмерши, він не виказував кінцевої мети подорожі. Звір навіть не глянув на хлопця.
Ледве юнак почав здійматися, стіни легко затремтіли. Хлопець відсахнувся, та нічого не трапилось. Придивившись уважніше, він помітив брудні сліди від чобіт, які численними плямами пересікали мури. Задумавшись на хвильку, він облишив спроби та повернувся до брами.
Не задумуючись, юнак простягнув долоню та приклав її до воріт. Вони дрібно, ледь помітно пульсували, беззвучно реагуючи на дотики. Хлопець розшукав центр, де пульс здавався найсильнішим і м'яко постукав. На превеликий подив, брама піддалася, впустивши гостя всередину.
Нарешті, наважившись, хлопець обережно підійшов до нього. Сильне тіло весь час здригалося, немов від невидимих ударів.
Не тямлячи, що робить, юнак поклав руку на тепле плече. На мить він відчув величезну міць, закуту в ідеальних м'язах, та колосс лише сильніше вжав голову, здригаючись все частіше та частіше.
Юнак відвів руку, сумно дивлячись на велетня. Невже він нічим не може допомогти?
Лис тихо підійшов, і сів біля хлопця. Без зайвих слів юнак зрозумів, що час йти. Тяжко зітхнувши, він попрямував за лисом.
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку