перший осінній
віднині осінь вона безмеж йде, крокує містом і поволі входить у володіння мого розуму: скільки б не писав рядків про те як цього боюся, листя не перестає жовтіти, люди не перестають горнутися і ховатись в обіймах. цими днями я не можу залишитись наодинці з тими кого люблю: нас переслідує жовте листя і передчуття дощу
2022-10-01 15:45:54
11
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Veil
Читаючи цей вірш, я зрозуміла як багато втратила платформа в попередні роки, коли більшість контенту створювалось російською. Це ж нереально красиво. Це як пробудження. Ось такі вірші наповнюють мене натхненням та новими образами.
Відповісти
2022-10-04 12:14:18
2
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2371
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2336