Вірш №2

Martin Wind

Прилетіла бомба, зруйнувала дім. А разом з ним забрала душу поховала тільце малої ще дитини, яка вже більш ніколи не всміхнеться, не виросте і не обійме́ рідню свою. Чому? За що вмирають? У чому вони, ці паростки квіток-надії, які ще не пізнали сонця благодать, винні? Невже тобі чужинцю не притаманне співчуття, до немічних, жінок, дітей? Невже ти сам дітей не маєш? У відповідь лиш залп ракет, звучання вибухів, вогонь і смерть. Ну що ж, ти щойно сам відповів на це і підписав собі непрощення і смерть. Якщо ти не відчув і не пізнав батьківський біль .який утратив найдорожче, через тебе все, то неодмінно, вже незабаром, його пізнаєш на со́бі сам. І жодна зброя та броня від помсти тіло твоє не врятує. Бо біль і лють роїться і множиться як гідрина віддята голова. І все, що залишається тобі так це вже не тікати, ні, ти шанс оцей уже проґавив й втратив, тепер єдине на що ти можеш сподіватися лише на смерть миттєву, що відбере твоє життя, позбавить існування твого, але не душу. Адже в таких як ти душі не має, не було й не буде.

2023-04-11 14:59:20

3

0

Схожі вірші

Всі

Дозе с любовью))

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46

42

40

3334

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2045