Вірш №4

Martin Wind

Зів’яли квіти і дерева, а з неба все додолу скрапує і скрапує холодний дощ. І ось тут, опріч мене, буквально на очах погас іще один нещасний. Спиняюся та роззираюся довкола; бачу, що він такий був не один, таких як він десятки, сотні їх цілі гори, розкиданих повсюдно, навкруги. І тліють їх тіла по-троху вже, І відчувається в повітрі отой ядучий трупний запах плоті, який туманить розум, ріже очі, що заливаються слізьми. Стуляю свої я зіниці, не в змозі бачити це все. Умить зриваюсь з місця неначе навіжений і мчу вперед, переставляю ноги. Перечіпляюся, лечу униз, паду у щось вогке, в’язке і мокре. Розплющую уражено очиці і розумію, що це ніщо інакше, як багряна кров, Що розтеклася морем. Дивлюсь на руки, а вони в крові, отій червоній рідині, Що донедавна пульсувала тілом, тепер ж бо це лиш тільки густочерво… Ураз пронизує повітря постріл ззаду І біль у грудях обпікає тіло Я став іще одним “отим” мерцем нещасним, що згине тут. …“За що?”… “Чому?”…

2023-04-22 08:04:48

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Н Ф

Це ніби крик душі

Відповісти

2023-04-23 17:39:06

Подобається

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1572

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5854