Ерагон

Meri Veis

Привіт, мій любий книжковий герою! Ти досі приходиш до мене у снах... Я згадую ночі, як ми із тобою Ходили по темних забутих стежках. Я згадую як ми разом сміялись, Як плакали так, щоб ніхто і не знав Я згадую, як все лише починалось Як ти дракона яйце відшукав. Пройшла я з тобою усю ту стежину, Коли ти з Сапфірою в даль відлітав Залишивши всіх: і друзів й родину, Якої ніколи ти і не знав. Я вдячна тобі, за безсоннії ночі, Які провела за читанням книжок. Хотіла б побачити я твої очі... Й пройтись однією з таємних стежок. Хотіла б побачити твого дракона Кольору неба й кришталю води. Нажаль, неможливо... Це все лише мрії... Ніколи мені у твій світ не ввійти...

2020-05-12 20:51:09

Інші вірші поета

Зоряне фортепіано Поцілунок Спогади Я просто хотіла бути щасливою...

Інші поети

Анастасия

@_stiich

Anna Sparrows

@birdwithword

Mary

@Marin_98

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

10896

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5875