Ерагон

Meri Veis

Привіт, мій любий книжковий герою! Ти досі приходиш до мене у снах... Я згадую ночі, як ми із тобою Ходили по темних забутих стежках. Я згадую як ми разом сміялись, Як плакали так, щоб ніхто і не знав Я згадую, як все лише починалось Як ти дракона яйце відшукав. Пройшла я з тобою усю ту стежину, Коли ти з Сапфірою в даль відлітав Залишивши всіх: і друзів й родину, Якої ніколи ти і не знав. Я вдячна тобі, за безсоннії ночі, Які провела за читанням книжок. Хотіла б побачити я твої очі... Й пройтись однією з таємних стежок. Хотіла б побачити твого дракона Кольору неба й кришталю води. Нажаль, неможливо... Це все лише мрії... Ніколи мені у твій світ не ввійти...

2020-05-12 20:51:09

Інші вірші поета

Хібаж не всеодно, які ми ззовні?.. Спогади На скелі бездонної прірви... Поцілунок

Інші поети

Alvinaaa18 F

@Alvinaaa18

Макс Фолс

@pr_mikhailovich

Cadelle Cadelle

@Cadelle

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4750

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13179