Ерагон
Meri Veis
Привіт, мій любий книжковий герою! Ти досі приходиш до мене у снах... Я згадую ночі, як ми із тобою Ходили по темних забутих стежках. Я згадую як ми разом сміялись, Як плакали так, щоб ніхто і не знав Я згадую, як все лише починалось Як ти дракона яйце відшукав. Пройшла я з тобою усю ту стежину, Коли ти з Сапфірою в даль відлітав Залишивши всіх: і друзів й родину, Якої ніколи ти і не знав. Я вдячна тобі, за безсоннії ночі, Які провела за читанням книжок. Хотіла б побачити я твої очі... Й пройтись однією з таємних стежок. Хотіла б побачити твого дракона Кольору неба й кришталю води. Нажаль, неможливо... Це все лише мрії... Ніколи мені у твій світ не ввійти...
2020-05-12 20:51:09
3
0
Інші вірші поета
Зоряне фортепіано Щастя Як важко віднайти свою людину... Очі
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4539
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
6016