Глава четверта
Не кваплючись я зайшла до дому , сіла на крісло качалку , взяла дідусевий подарунок і розгорнула його . Це була книжка , яка називалась “ Машина часу” зацікавлена назвою , я стала захоплено читати, перегортаючи сторінки одну за одною . У ній розповідалось про шістнадцятилітнього хлопчика на ім`я Джон, який дуже захоплювався вивченням фізики , черпаючи свої знання в научної літератури.
У свої тридцять шість , він створив не аби який механізм назву якого можна було дізнатись лиш застосувавши його . Джон приблизно знав , що його чекатиме , оскільки застосував деталі які могли якимось чином повпливати на час . Його лабораторією був підвал в якому він проводив свої досліди і зібрав свій механізм . Щоб запустити його , Джону було потрібно лише опустити важіль , щоб відкрити призму невідомості , та зробити відкриття для себе та світу .
В миті очікування чогось наймовірного , Джон опустив важіль до низу .
Деталі у вигляді шарів обвитих кільцями почали крутитись, поступово пришвидшуючись надаючи звук запуску гигантського двигуна . Було моторошно , але повертати було нікуди . Відкрився портал , який світився яскраво блакитним кольором , це виглядало наче безодня яка росла до поки не стала заввишки з двері . За цим тонким шаром блакитного світла Джона могло чекати , що завгодно ”Але пів життя потрачено на це , невже все дарма ? Невже задовільнення своєї цікавості за дорого йому коштуватиме?”прозвучав внутрішній голос у голові Джона . Він зрозумів , що якщо йти , то тільки в перед і навіть якщо за порогом його спіткає смерть , то вона буде не даремною .
У свої тридцять шість , він створив не аби який механізм назву якого можна було дізнатись лиш застосувавши його . Джон приблизно знав , що його чекатиме , оскільки застосував деталі які могли якимось чином повпливати на час . Його лабораторією був підвал в якому він проводив свої досліди і зібрав свій механізм . Щоб запустити його , Джону було потрібно лише опустити важіль , щоб відкрити призму невідомості , та зробити відкриття для себе та світу .
В миті очікування чогось наймовірного , Джон опустив важіль до низу .
Деталі у вигляді шарів обвитих кільцями почали крутитись, поступово пришвидшуючись надаючи звук запуску гигантського двигуна . Було моторошно , але повертати було нікуди . Відкрився портал , який світився яскраво блакитним кольором , це виглядало наче безодня яка росла до поки не стала заввишки з двері . За цим тонким шаром блакитного світла Джона могло чекати , що завгодно ”Але пів життя потрачено на це , невже все дарма ? Невже задовільнення своєї цікавості за дорого йому коштуватиме?”прозвучав внутрішній голос у голові Джона . Він зрозумів , що якщо йти , то тільки в перед і навіть якщо за порогом його спіткає смерть , то вона буде не даремною .
Коментарі