Але опустивши очі до низу , я побачила на землі без свідоме тіло батька . У мене почалась паніка . Приземлившись інструктор швидко відстібнув від нас парашут і ми помчали до мого тата котрий стікав кров`ю . Люди , які були неподалік викликали швидку допомогу .Вона прибула за декілька хвилин після виклику .А тоді я з татом відправилась у лікарню . Батька поклали до реанімаційного відділення . Я не знаходила собі місця чекаючи лікаря котрий з хвилини на хвилину мав вийти і сказати мені у якому стані зараз знаходиться мій батько . Почуте змусило мене увійти в шок :” Ваш батько під час польоту від дії сильного атмосферного тиску втратив свідомість , чудо що він вижив , але через падіння з великої висоти, яке спричинило сильний удар об землю в нього утворились численні переломи ,а в наслідок  великої втрати крові він впав у кому , нікому не відомо чи вийде він з неї “. Мені  потрібна була підтримка тож я зателефонувала друзям і розповіла про все . Вони знайшли гроші на квитки на літак і прилетіли до мене першим рейсом . Цілий день я простояла біля дверей реанімаційної палати дивлячись через напів прозоре скло , як на кардіо приладі відображається серцебиття найріднішої для мене людини . Від пережиття та сліз у мене зникли будь які емоції ,та друзі заспокоювали мене , як могли і силою вмовили полетіти додому . Я зрозуміла , що вихід з ситуації буду шукати на рідній землі в Греції , розуміючи   , що самій мені не впоратись я попросила друзів відправитись зі мною , але й батька  самого залишити не могла — безвихід . Але в мить мої думки розвіяла Лінда промовивши  -”Зорефимо , мені дуже шкода , що все так сталось , я буду доглядати за твоїм батьком  він ж для мене не чужий , зі своїми батьками я домовлюсь не переживай , все буде добре , сідайте на літак і відправляйтесь з компанією до Корфу шукати рішення там . Якщо буде щось нове в стані батька , я тебе повідомлю “.
  Зорефима - “ О Ліндо , я не могла б тебе про більше просити , я тобі безмежно вдячна “.
І тоді ми відправились у мій дім . Друзі обговорювали все це в сусідній кімнаті , поки я пішла набиратись сил і хоч трішки поспати після суток без сну . Мені приснився сон де дідусь говорить мені , що машина часу допоможе у склавшійся ситуації. На цій миті сон обірвався , мене ніби щось штовхнуло і я прокинулась , покликала друзів і ми вирішили негайно відправитись до дідусевої лабораторії . Коли ми були в дорозі мені зателефонувала Лінда і розповіла , що лікарі попросили мене повідомити :”Для того ,щоб Томас вийшов із коми , потрібно спеціальний препарат стимулюючий клітини мозку на одужання , але він зараз дуже дорогий та ще не досконалий " , а щоб удосконалити його потрібний час , якого нажаль у Томаса не було”. Зорефима подякувала Лінді за інформацію ,бо тепер вона  точно знала за чим їй потрібно відправлятись у майбутнє .