Пройшовши це випробування ми стали оглядати всі апортаменти . У вітальні на всіх поверхностях був пил , полиці були заставлені антикваріатом , а на підлозі лежали старі де - не - де  протерті  килими  . Там було темно через те , що світло не проникало з на двору . В будинку було три кімнати : кухня , спальня , вітальня . На кухні було багато старого понищеного часом посуду , по середині стояв самотній стіл , а біля нього два стільці . Спальня була в блідо — блакитних тонах  на її стінах висіли чорно — білі фото дідуся з дружиною в молоді роки , з низу розміщене ліжко на якому багато матрасів та подушок вкритих вишивкою , воно було охайно застелене , біля вікна був письмовий столик з різними рукописами . Коли ми все оглянули в голові кожного прозвучало запитання :”А де ж лабораторія , невже все це видумка?”. Зібравшись вирушати додому з невиправданими надіями я вирішила взяти на пам`ять  фото дідуся . Стоячи вже біля знімку у мене було таке відчуття , що під моїми ногами щось є , поверхня була не рівною , піднявши коврик я побачила люк , та піднести його самотушки я не змогла . Я вибігла на двір та схвильовано покликала друзів , що сиділи в машині . Джим та Артур пробували його підняти , та туди треба вставити якусь річ подовгастої форми , яка слугувала ключом . І тут я згадала , що колись у мій сьомий день народження , дідусь подарував мені кулончик у вигляді кристалу і я вставила його в отвір , сталося чудо люк відкрився .  Сходи вели до низу , нам здавалось , що ми спускаємось в погреб . Сходинка за сходинкою ставало дедалі темніше  ,освітлюючи собі шлях свічкою ми побачили масляну лампу і не дарма бо свічка догоряла . Запаливши його і спустившись ще нище ми нарешті потрапили до лабораторії . Ден знайшов якийсь вмикач і нажавши на нього загорілось світло . Затамувавши подих , я не змогла промовити а ні слова  розглядаючи все навколо  . Стіл з різними розрахунками і теоремами , полиці з деталями та інструментами  , комп`ютери , різні пробірки  ,і на стіні дошка розписана крейдою де немає порожнього місця , а в куті стояла відкрита шафа в якій висів дідусевий   робочий халат . Все було наймовірно цікаво та приїхали ми сюди не за  цим . Орієнтуючись в просторі лабораторії ми розбились по одному і почали шукати деталі машини часу , що були зображені на схемі . Ми зноходили багато деталей схожих на потрібні та складавши їх в одне ціле виходило зовсім не те . Зрозумівши ,що потрібних деталей в лабораторії немає  ми знесилені і розчаровані повернулись до автомобіля ,перекусивши  бутербродами , запивши їх теплим чаєм з термосу із приходом ночі ми усі заснули . А зі світанком Джиму закортіло піти  в туалет , як кожний хлопець він вирішив не панькатись , а просто піти за будинок .Підливаючи дерево , ще сонний в декількох метрах від себе він помітив альтанку з статуєю в середині , тільки подивившись в перше можна її не помітити бо все було рясно вкрите плющем . Та протерши очі та розплющивши їх максимально Джим переконався , що це йому не привиділось . З здивованим обличчям він попрямував до машини ,щоб розповісти всім про побачене  та спроби розбудити друзів були марними , вони всі любителі поспати . В голові Джима з`явився новий план . Він пішов у ліс і знайшов великого павука і в котрий раз повернувся до  машини . Взявши його в руку , він відкрив задні двері автомобіля де спали Оніка , Лінда і я за тим прошепотів Оніці на вухо , що має для неї дуже цікавий подарунок . Розплющивши очі  в руках Джима не було , а ні лісових квітів ,а ні старовинних коштовностей — це був величезний чорний  павук з довжилезними лапами та великими очима , побачивши його Оніка закричала її пищання почули всі в машині , а коли це побачила ще й Лінда і я , крики звучали в два рази голосніше — за те всі прокинулись . Хлопці ще довго  сміялись з нас . Коли ми заспокоїлись , прозвучало запитання: “ Навіщо ти це зробив?” Джим розповів про побачине  і в ту хвилину всі попрямували туди .