Часу для подорожей по епохах не було , через те , що я сказала татові , що поїду лише на два дні на вечірку до друзів . Ми всі повернулись додому вимучені , мій тато думав ,що ми натанцювались , знав би він , що було насправді . Друзі попрощались зі мною і поїхали теж по своїх домівках , а я пішла ритись у холодильнику , щоб перекусити  , не знайшовши нічого окрім супу  , я розчарувалась , але звідкись  доносився аромат запашної піци . Коли мій ніс взяв слід  я відкрила жарову шафу і бінго! гаряча піца з беконом . Говорять плани будувати на майбутнє погано , через те , що нічого не вийде . Поїдаючи свою свіжоспечену піцу я планувала повернутись на днях до машини часу та у тата на мене були інші плани . Кожного року , щоб він запам`ятався чимось особливим ми з татом вирушали в похід на два тижні . Цього разу тато вирішив , що ми його проведемо в Альпах . За день ми зібрали свої рюбзаки , склали палатки ,спальні мішки разом з їжею та іншими потрібними у поході речами . Світанком ми вирушили літаком до Альпів , а коли добрались похід почався . Перепади клімату , не рівні поверхності — це стандартно для туристів , але краєвид з висоти Альпійських гір наймовірний . Ми блукали лісами , розбивали палатки , розпалювали вогнище і пекли у ньому картоплю , не сама смачна страва яка могла б бути  , за те як смачно на свіжому повітрі ,а поївши ми розпивали чай з корицею і милувались красою зоряного неба . Але це ще було не все  , тато все життя мріяв стрибнути з парашуту і насолодитись польотом і красою з повна  , отримати так сказати свою порцію адреналіну . Так як похід наш з татом то й з парашуту мали стрибати двоє , але ми вирішили зробити стрибок по одинці .Я дуже хвилювалась чи зможу все вірно зробити , тому попросила інструктора за додаткову плату стрибнути зі мною . Ми одягли спеціальні костюми і парашути ще раз пройшли підготовку перед стрибком і сіли в кабіну літака . Ми піднялись дуже високо на висоту чотирьох тисяч метрів — це чотири кілометри від землі , моє серце дико билось та коли червона лапма почала мигати і видавати певний звук , це означало , що треба стрибати я підійшла до краю літаку мені заклало вуха був відчутний тиск висоти ,сильний вітер дув мені в лице з шаленою силою ,дивлячись у низ я відчула сильний страх , що під ногами немає землі , я не змогла себе пересилити і зробила крок назад , мій тато вистрибнув першим  , а за ним наважилась і я . Незважаючи на костюми дихати було дуже важко , відчуття неначе тисячі голок впинаються у твоє тіло одночасно ,але красу гір , лісів , небес було просто неможливо описати , такого відчуття драйву у мене ще не було ні разу в житті . Наближаючись до землі я була наймовірно рада , що всі мої страхи були без підставні і все закінчилось добре .