Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п'ята
Глава шоста
Глава сьома
Глава восьма
Глава дев'ята
Глава десята
Глава одинадцята
Глава дванадцята
Глава тринадцята
Глава чотирнадцята
Глава п'ятнадцята
Глава шістнадцята
Глава сімнадцята
Глава вісімнадцята
Глава шоста
Зібравши  свої речі , вони чекали ранку у роздумах куди податись далі .
  Тільки не дочекались вони другого дня . Близько  о четвертій ранку сталась пожежа у наслідок пропускання газу . Дежурна відчула підозрілий запах , прийшовши на кухню вона вмикнула світло , суміш газу та іскри спричинили сильний вибув , загинуло сто сорок осіб , вісімдесят три у важкому стані . Серед загиблих були і батьки Джона , про це йому розповіли у вісім років .
  Працівники дому “ Сирітка “ дізнавшись про діагноз хлопчика , відправили анкету для збору коштів у благодійний центер , йому зібрали кошти на операцію .
  Смерть відпустила його зі своїх рук , і він одужав . Коли загрози його життю та здоров`ю не було , хлопчик розпочав навчання у школі .
  У старших классах його зацікавила фізика .
  Тепер Джон стоячи на порозі відкриття , згадавши сумні спогади свого дитинства  всім серцем і душею захотів побачити хоча б на мить своїх батьків , які дивилися б на нього як колись , цих благородних людей , які віддали все заради нього .
  Час зупинився , все пішло шкереверть  , було не зрозуміло , що відбувалось навколо , але коли в середині цієї метушні він побачив давно забуті лиця
, наш герой закричав : “ Стоп “ все зупинилось немов у фільмі і продовжилось з цієї миті . З очей його стікали срібні краплі — це були його сльози .
   Продивляючись миті з життя своїх батьків він  був спроможний лише спостерігати , та не міг нічого змінити , він лише примара в минулому для них усіх .Подавлений емоціями він повернувся до свого винаходу і зрозумів , що створив те , що не вдавалось нікому “ Машину часу “ . Переступивши портал назад , він знову опинився у своєму часі . Добре роздумавши він розумів зі всією тверезістю , що поки не випробує можливостей своєї праці , до тоді не можна цього бачити постороннім .
  Чотири роки він повертався в минулі епохи , дізнавався багато нового , вивчав історію  людей не з книжок , а з реальності . Але все це було не настільки цінним , як бажання відкрити призму майбутнього . “ Що таке минуле?” подумав він — це те , що написано в книжках , те що люди вивчають з покоління — в покоління . Інша справа майбутнє там ще ніхто не бував .
© Merian Varner,
книга «" Вперед у майбутнє "».
Глава сьома
Коментарі