Глава перша
Одного разу я прокинулась від дивного відчуття — це був легкий біль із низу живота у вигляді скручування та холодного поту на чолі і лодонях.
Таке буває від переживання й не дивно у мене сьогодні день народження , мені виповняється вісімнадцять.
Так скоро час пролетів, аж не віриться . Ще донедавна була така маленька ,а зараз уже зовсім доросла.
А тепер розповім вам свою історію з життя .
Я народилась в Греції на острові Корфу в місті Керкіра 11 червня , в таку пору все навкруги цвіло , усюди панувала радість ,і щастя , та тільки у мого батька на серці була нестерпна скурбота й біль , що роз`їдав його із середини.Оскільки у моєї матері були дуже важкі пологи , лікарі поставили моєму батькові найважче запитання , як вердикт : " Дружина , або немовля " ? ми можемо врятувати лиш одного. Після цих слів серце мого батька завмерло і забилось в шаленому темпі , що рахував кожну секунду чийогось життя . Томас довго не міг обрати між всім серцем коханою дружиною та ще не народженим дитям, якого вони так чекали . Коли із вуст лікарів прозвучали остаточні слова :” У нас більше немає часу на роздуми , треба , вирішувати!” у голові Томаса з`явилася цитата сказана його батьком :” Синку , ми живемо для наших дітей,щоб побачити їх перші кроки , падіння і досягнення,щоб з часом побачити й своїх внуків , і тільки тоді ти зрозумієш , що прожив життя не даремно” . Лише тоді він прийняв не просте рішення ...
Його дружина померла тримаючи його за руку . Тоді він присягнувся , що більше не одружиться , а буде жити задля виховання , своєї доньки Зорефими , так Марта іще з дитинства мріяла назвати свою донечку в майбутньому .
Таке буває від переживання й не дивно у мене сьогодні день народження , мені виповняється вісімнадцять.
Так скоро час пролетів, аж не віриться . Ще донедавна була така маленька ,а зараз уже зовсім доросла.
А тепер розповім вам свою історію з життя .
Я народилась в Греції на острові Корфу в місті Керкіра 11 червня , в таку пору все навкруги цвіло , усюди панувала радість ,і щастя , та тільки у мого батька на серці була нестерпна скурбота й біль , що роз`їдав його із середини.Оскільки у моєї матері були дуже важкі пологи , лікарі поставили моєму батькові найважче запитання , як вердикт : " Дружина , або немовля " ? ми можемо врятувати лиш одного. Після цих слів серце мого батька завмерло і забилось в шаленому темпі , що рахував кожну секунду чийогось життя . Томас довго не міг обрати між всім серцем коханою дружиною та ще не народженим дитям, якого вони так чекали . Коли із вуст лікарів прозвучали остаточні слова :” У нас більше немає часу на роздуми , треба , вирішувати!” у голові Томаса з`явилася цитата сказана його батьком :” Синку , ми живемо для наших дітей,щоб побачити їх перші кроки , падіння і досягнення,щоб з часом побачити й своїх внуків , і тільки тоді ти зрозумієш , що прожив життя не даремно” . Лише тоді він прийняв не просте рішення ...
Його дружина померла тримаючи його за руку . Тоді він присягнувся , що більше не одружиться , а буде жити задля виховання , своєї доньки Зорефими , так Марта іще з дитинства мріяла назвати свою донечку в майбутньому .
Коментарі