.Блукання.
Я знайшла не надто гарну дорогу, Все давно завершилося ще з порогу. Все було зрозумілим уже давно, Та Я не вгавала й ішла на зло. На зло собі чи своїм думкам, Чи як варто сказати вам?! Я не думала про наслідки і про себе, Я просто тикала пальцем у небо. Шукала щастя – знайшла тривогу, Блукала світом – загубила дорогу. Намагалась знайти – та втратила сенс, Пошук мій звівся нанівець. Зупинилась на мить. Подивилась назад. Зрозуміла що щось Я робила не так. Все не тих Я любила і цінувала, Все не тим довіряла і тепер важко впала. Полетіла Я вниз, Як осінній дощ. Рвучко й сильно лечу, В невідому область. І вже впала, і вдарилась сильно я.. Вже втомилася ранитися так щодня. Ось тому я обрізала всі нитки, І тепер я байдужа до наступних стихій. І тепер я живу, а не просто існую. І тепер я творю, а не просто "малюю".
2022-01-21 20:02:54
6
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3977
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8325