Подих

Мілена_Мі

Лісовий вітерець подув, Він є вісником дощу. І де б ти не був, Погода настигне лише тут. Там, де є ти, Де все потрібно зрозуміти, І переосмислити. Приходить подих-чарівник. Ти так повільно вдихаєш повітря прохолодне, Що всі легені ніби заново стають. І погляд твій на горизонт упав, І цей момент у вічність потопав. Ти дихаєш і подихом холодним Ти освіжаєш світ своїх думок. Для тебе все важливе стало незворотнім, Бо вже воно пройшло. Ти дихаєш і починає розуміти, Що ти живий. Для когось в цей момент настав останній подих, Ну а когось нова поява веселить.

2021-08-05 06:39:20

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

Чарівно🌺🌺🌺👍

Відповісти

2021-08-05 14:29:06

Подобається

Мілена_Мі

@Сандра Мей ☺☺☺

Відповісти

2021-08-05 14:43:56

Інші вірші поета

Вікно Там , де заходить сонце... Нема кінця. Відпускаю..

Інші поети

Elana

@Elana

Sumyat Swezin

@Sumyat_Swezin

-Rayures

@Catalina_P

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1396

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1890