Ти дивишся, але не спостерігаєш...
Мілена_Мі
Ти дивишся, але не спостерігаєш, Маленькі деталі ти не вбачаєш. Хоча вони можуть відкрити, Нову нішу всіх створінь. Ти звик бачити, але не чути, Тому бачимо тільки обложку. Якби чули серця стук, Мали б справжніх друзів навкруг. Ти читаєш, але не проходиш скрізь слово кожне, Хоча воно може задіти безпереможно. І життя змінити твоє, Може слово чарівне. Багато речей приходять і зникають, І всього позитиву ми не помічаєм. Якщо ми б не квапили своє єство, Проходили б через всі бурі і зло.
2021-04-16 19:28:11
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lelyana_ art
Вірш змусив задуматися про прості істини. Вдячна автору🌟.
Відповісти
2021-08-04 20:50:54
Подобається
Інші вірші поета
А власне, навіщо? Час вичерпався... Життя іде... "Квітка "
Інші поети
Наталія
@di_di_badabum
Yamini Labh
@ibelieveinmagic
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11480
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2022