Ти дивишся, але не спостерігаєш...
Ти дивишся, але не спостерігаєш, Маленькі деталі ти не вбачаєш. Хоча вони можуть відкрити, Нову нішу всіх створінь. Ти звик бачити, але не чути, Тому бачимо тільки обложку. Якби чули серця стук, Мали б справжніх друзів навкруг. Ти читаєш, але не проходиш скрізь слово кожне, Хоча воно може задіти безпереможно. І життя змінити твоє, Може слово чарівне. Багато речей приходять і зникають, І всього позитиву ми не помічаєм. Якщо ми б не квапили своє єство, Проходили б через всі бурі і зло.
2021-04-16 19:28:11
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lelyana_ art
Вірш змусив задуматися про прості істини. Вдячна автору🌟.
Відповісти
2021-08-04 20:50:54
Подобається
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3342
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5266