Відпускаю..
Відпускаю проблеми життєві, Що надумую я для барв. Не турбують вже ті качелі, Не зайду я ніколи в той сад. Не зустріне усмішка на розі, Не подує в лице вітерець. Відпущу я ті обриси в людях, І піду собі навпростець. Так, я буду це все пам'ятати, Радість й тугу із цими людьми. І ту вдячність не описати, Яку я відчуваю у цю мить. Але я відпускаю всіх "друзів", Не хвилює мене де вони. Краще буду сама я у тузі, Та із часом біль стихне навік... Краще бути і жити для себе, Ніж заради тих людей, Що знецінюють твоє ставлення Та і дружбу твою геть. Треба бути для себе важливим, І тікати від тих людей, Що лиш бачать свої проблеми, І їм байдуже де ти тепер..
2022-01-21 18:41:43
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Сумно, життєво,гарно
Відповісти
2022-01-21 18:45:28
1
Мілена_Мі
@Сандра Мей Дякую 💫
Відповісти
2022-01-21 19:01:13
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5776
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3453