Бувають іноді хвилини...
Мілена_Мі
Бувають іноді хвилини, Коли торкає відчуття . Немов усе на світі вічне, І цьому вже нема кінця. Ми впевнені, що маєм тисячі хвилин, Для того, щоб створити щось коштовне. Ілюзія – обман дуже хороший, Він часто заганяє нас у тин. Ми свято віримо, що робимо на благо, Але з закритими очима важко розгледіти. І люди всі говорять різні таємниці, Які витають у суспільстві. І правда в тому, що її не має, І кожен свою правду створює собі. І ідеалів ми шукаємо для себе, Але таких іще не винайшов цей світ. В нас обмаль часу, щоб зізнатись в чомусь... Що любимо когось чи віримо у щось. А час вичерпується... І ти знову Блукаєш серед цих холодних рос.
2021-08-05 21:47:56
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
так тримати! Класно!
Відповісти
2021-08-06 06:33:28
1
Мілена_Мі
@Сандра Мей Дякую🙏
Відповісти
2021-08-06 06:41:58
1
Інші вірші поета
Віра. Подих .Блукання. Вона стерегла його секрети..
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5852
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9282