Бувають іноді хвилини...
Мілена_Мі
Бувають іноді хвилини, Коли торкає відчуття . Немов усе на світі вічне, І цьому вже нема кінця. Ми впевнені, що маєм тисячі хвилин, Для того, щоб створити щось коштовне. Ілюзія – обман дуже хороший, Він часто заганяє нас у тин. Ми свято віримо, що робимо на благо, Але з закритими очима важко розгледіти. І люди всі говорять різні таємниці, Які витають у суспільстві. І правда в тому, що її не має, І кожен свою правду створює собі. І ідеалів ми шукаємо для себе, Але таких іще не винайшов цей світ. В нас обмаль часу, щоб зізнатись в чомусь... Що любимо когось чи віримо у щось. А час вичерпується... І ти знову Блукаєш серед цих холодних рос.
2021-08-05 21:47:56
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
так тримати! Класно!
Відповісти
2021-08-06 06:33:28
1
Мілена_Мі
@Сандра Мей Дякую🙏
Відповісти
2021-08-06 06:41:58
1
Інші вірші поета
Вона стерегла його секрети.. Інтернет Чоловіча печаль. "Дружба"
Інші поети
Наталі
@thumbelina_natali
purple_ninja_dragon
@purple_ninja_dragon
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2259
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12053