"Дружба"
Мілена_Мі
Ми живемо серед купи фальші, Благаючи порятунку. Та думки з'їдають нас, Немов то кінець нашого гатунку. Навколо нас сотні душ, Нам треба лиш знайти ту, Єдину, підходящю, саме свою. Серед цієї толпи.... Ти знайди... Знайдеш, неодмінно, колись, Може, завтра, а може у сорок. Пам'ятати треба одне: Мине дощ- райдуга прийде. Ти відчуєш піднесення культ, Ніби життя ти своє переміг. На новому "левелі" ти все знайдеш, Те, на що раніше сподівання свої марнував. Дружба? Це довіра чи може правда? Для кожного по - різному значить... Але без неї ніхто не зможе жити, Можна лише існувати, і то не багато це значитиме. ~Мілена~
2021-04-11 19:57:47
12
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lelyana_ art
Дуже сильні та завжди актуальні рядки 😊.
Відповісти
2021-08-04 20:45:49
Подобається
Інші вірші поета
Серце.. Подивися.... Вікно Що вона знала про нього?
Інші поети
Тесса
@caxxap16
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2269
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2955