РЕНЕГАТ
Деміра Рейн
відстав усе, відправ мене на Марс, бо тут вже остогидло жити, пече живіт, вже навіть організм — сам намагається мене добити. знов темрява глухоніма, бо відключили кляте світло. до жаху вже мені набридло, дивитись в хтонічні чорні вікна. відстав усе, прийди до мене, чомусь несамовито ніч пуста. мені подихати ще треба, хоч тисне ліва сторона. я звикла вже, та й в чом біда, хіба в житті це найстрашніше!? бо в нас усіх – ця темрявя, засіда десь вже значно глибше. відстав усе, відправ мене на Марс, мені шкода, що я вже ренегат. так склалося, та й це моя вина, що я здалась і рушила назад. бо я стомилась вже жахливо, набридло абсолютно все. найважче бути на Землі — людиною, і відчувати у собі живе.
2022-11-10 19:54:57
7
0
Інші вірші поета
... ІСНУВАННЯ За подих від тебе . Не сумую я !
Інші поети
Sarang Luxeu
@sarang_luxeu
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5662
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1469