РЕНЕГАТ

Деміра Рейн

відстав усе, відправ мене на Марс, бо тут вже остогидло жити, пече живіт, вже навіть організм — сам намагається мене добити. знов темрява глухоніма, бо відключили кляте світло. до жаху вже мені набридло, дивитись в хтонічні чорні вікна. відстав усе, прийди до мене, чомусь несамовито ніч пуста. мені подихати ще треба, хоч тисне ліва сторона. я звикла вже, та й в чом біда, хіба в житті це найстрашніше!? бо в нас усіх – ця темрявя, засіда десь вже значно глибше. відстав усе, відправ мене на Марс, мені шкода, що я вже ренегат. так склалося, та й це моя вина, що я здалась і рушила назад. бо я стомилась вже жахливо, набридло абсолютно все. найважче бути на Землі — людиною, і відчувати у собі живе.

2022-11-10 19:54:57

7

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12726

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

5197