РЕНЕГАТ
відстав усе, відправ мене на Марс, бо тут вже остогидло жити,
пече живіт, вже навіть організм — сам намагається мене добити.
знов темрява глухоніма, бо відключили кляте світло.
до жаху вже мені набридло, дивитись в хтонічні чорні вікна.
відстав усе, прийди до мене, чомусь несамовито ніч пуста.
мені подихати ще треба, хоч тисне ліва сторона.
я звикла вже, та й в чом біда, хіба в житті це найстрашніше!?
бо в нас усіх – ця темрявя, засіда десь вже значно глибше.
відстав усе, відправ мене на Марс, мені шкода, що я вже ренегат.
так склалося, та й це моя вина, що я здалась і рушила назад.
бо я стомилась вже жахливо, набридло абсолютно все.
найважче бути на Землі — людиною, і відчувати у собі живе.
2022-11-10 19:54:57
7
0