У болісних думках я залишусь назавжди

Морана Лоу

У гірких думках я стою самотньо, Сльозами серця поливаю поля, Світ байдужий, нема вже прощення, А моя доля — лише чужа мить. Крізь сльози й сум я шукаю себе, Та навколо світ безжалісно спить. Поруч людей, але самотня тінь, І тільки спомини лишилися в серці. Залишаюсь сама зі своїм тяжінням, Серед людей, але в них порожньо. Так і проходить моє минуле, У почуттях гірких, майбутнє чорне. У болісних думках я залишусь назавжди, Тлінні мрії мов зірвані крила. Серце висохне, без відповіді буде, Лиш холод, сльози і ніч мовчазну знайде.

2023-07-27 11:37:49

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Хонна

Який... реалістичний вірш.. а як я завжди реальність жахлива

Відповісти

2023-07-27 11:39:34

Інші вірші поета

Ніч довга, гуде тривога Я рву картину Чи то кохання чи то прокляття? Кохання втратило зв'язок

Інші поети

Adara Halley

@adarahalley

-Rayures

@Catalina_P

ann a

@laccanelle

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

3367

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13238