Чи то кохання чи то прокляття?
Я була створена Творцем, Що був звичайним смертним. Винна я йому своїм серцем, Що стало надто тендітним. Моє полотно давно намальовано, Пігмаліон створив свою скульптуру. Але щось в них ожило, Виходить з грудей некеровано. Чи то почуття чи то прокляття? Що душу мою охопило, І більше ні про що не можу думати. Чи то кохання чи то забуття? Це все мною не пізнано, І більше нічого не можу малювати. Я шукала відповіді на свої питання, Слухала себе, своє серцебиття. Але в його очах бачила своє бажання, Воно билося гучно та швидше. До мене все йде натхнення, Хвиля, що здатна на усе. І не знаю, що все принесе. Чи буде те, про що є прагнення? Чи то кохання чи то прокляття? Чи то Господні діяння, Чи це не схоже на випробовування? Чи то падіння чи то спасіння? Чи то диявольські страждання, Чи це не перетвориться на ридання? О Боже допоможи ж мені! Кохання світле і безсмертне, Я хочу лише торкнутися його вуст! Дияволе, не забирай його душу, ні! Серце йому назавжди віддане. Навіть якщо тіло помре! Я віддам себе йому, у його владу, Лише нехай дозволить бути поруч. Це почуття вже нездоланне! Я віддам свою душу, у небеса, Нехай дозволять бути щасливими до неба, Чи я піднімусь чи впаду! Чи я піднімусь чи впаду!
2023-08-01 07:55:25
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Хонна
Вічна проблема, вічна дилема - КОХАННЯ...
Відповісти
2023-08-01 08:00:03
2
Морок Неферат
ВЗАЇМНА ПІДПИСКА!
Відповісти
2024-09-11 21:01:54
1
Схожі вірші
Всі
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3023
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1687