Поклич мене
Поклич мене, коли вечір обійме вогонь, Коли кулі знов розсікатимуть хмари. Поклич мене, коли хвилі огорнуть морози, Коли сльози осушать всі грози. Пригорни мої плечі, Розкажи, що значить любов. Зітри з бруківки червону кров, Нехай же сусід заховає трикляті мечі. І тихий вітер заспіває в степу. Побачать діти мати свою. І завтра знову зійде сонце, І даровані знову будуть світанки. Спадуть ланцюги і всі ковані рамки. І серце тремтітиме не із жалю, і навіть не з болю. Йому відкриється світла пісня. І сурми гудітимуть про фініш, Тільки крізь віки і навіть після ятрітиме та рана, Де був отой кривавий ніж...
2022-02-22 16:31:45
3
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2242
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4483