Mortuus
В його очі всю сірість туману зібрав листопад,
Розум точив дебати сам із собою.
Душа хотіла, щоб воскрес її вишневий сад,
А в повітрі тільки-тільки запахло весною.
Його погляд - морозна сталь,
Серце - клубочок образ, болю й страждань
Думи блукали з ночі до ранку,
Губились у її густому серпанку.
Поет вів перемовини зі своїм презрінням,
Бо ж любив саме ту,
Що не боролась за нього як за останню мету,
Закохався у ту, що стала чистим сумнінням.
Поет помер десь між рядків загубленої прози,
І посмішку свою посіяв вчора.
Вона застигла там серед серед солоних сліз.
І він не мертвий,
А живий серед своєї любові і холодного вечора..
2022-02-23 15:10:02
2
0