Що таке життя
Anna Gera
Інколи життя неначе кара, І зливається усе в одну шалену мить. Тобі здається, ніби ти нездара, І ехом в голові твоїй цей крик бринить. Та це лише частина тої правди, Що тобі змалку кожну мить товчуть, І просто хочеться у космос закричати, Адже це Ти, й тебе не так звуть. Але втекти далеко ти не зможеш, Адже ця кара йде з тобою в світ. І утікати із часом ти уже не схочеш, Вона настигне тебе і вибухне як динаміт. Залишиться лиш біль й кривавий плач, Так зникне все у забуття як попіл. Загинеш ти і пролунає твій останній плач, Адже усе так чи інакше потрапить під космічний обстріл.
2020-07-05 12:58:05
3
0
Інші вірші поета
Скільки часу пройшло... Сонячне сяйво сковує рухи Ти Тихий шепіт, що кличе униз
Інші поети
Юрий Тим
@currentlib
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1223
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11204